Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
денікінських частин, зайняли вокзал. Населення Катеринослава палко вітало частини Червоної Армії, які вступили до міста.
На початку 1920 року в Катеринославі було 709 комуністів, які об'єднувалися в Г) партійних організаціях (міській, Кайдацькій, Фабрично-Чечелівській, Залізничній та Амур-Нижньодніпровеькій. Під керівництвом міської партійної організації почалася відбудова міста, його господарства, культурно-освітніх закладів.
Значну роль у налагодженні народного господарства відіграли комуністичні суботникі. На першому суботнику в Катеринославі, проведеному 7 лютого 1920 року за рішенням губкому партії, трудящі розчищали завали та відбудовували залізничний міст через Дніпро. На суботник вийшли сотні комуністів і комсомольців, робітники заподів «Шодуар», Рузького та інших підприємств міста. То був перший «великий почин» робітників Катеринослава, який став початком справді массового трудового героїзму. Тільки на відбудові залізничного моста працювало 800 чоловік. За самовіддану працю по відбудові моста через Дніпро В У ЦВК нагородив орденом Трудової.) Червоного Прапора УРСР Катерининську залізницю та мостовий цех Брянського заводу.
Швидкими темпами трудящі відбудовували водопровід, електростанцію, міський транспорт, ремонтували житлові приміщення, лікарні. Самовіддано працювали робітники мостового цеху Брянського заводу, який виготовляв продукцію, необхідну для відбудови моста через Дніпро, зруйнованого махновцями.
На Брянському заводі спеціальні бригади робили з старого заліза запальнички, відра, підкови. чавхни та інші речі домашнього вжитку. Цю нехитру продукцію обмінювали на селі на хліб, борошно, м'ясо, овочі: продовольство ретельно брали на облік і розподіляли серед працюючих. На підприємствах виникали допоміжні госіюдлрстна, їдальні.
Активну участь у відбудові міста брала молодь. В 1920 році з. Червоної Армії повернувся В. І. Каменський, який очолив райком комсомолу. Ініціативним організатором молоді в цьому районі була К. А. Курочкіна - учасниця підпільної боротьби проти денікінців. В лютому
1920 року створено Фабрично-Чечелівський, а в березні Амур-Нижньодніпровський
райкоми комсомолу.
Восени Катеринослав знову опинився під загрозою захоплення ворогом: з Криму наступали врангелівці. З жовтня в Зимовому театрі відбулася конференція робітників та червоноармійців міста, яка закликала всіх, здатних носити зброю, йти добровольцями у війська 46-ї дивізії, що стримувала натиск врангелівських банд на цій ділянці фронту. «Всі трудящі, як один,- говорилося в резолюції конференції,- повинні взяти широку й всебічну участь в захисті укріпленого Катеринославського району і ні в якому разі не допустити врангелівські банди до міста». Ще 18 вересня 1920 року трудящі Катеринослава проводжали на врангелівський фронт перший загін комсомольців. На мітингу, що відбувся на вокзалі, комсомольці поклялися не складати зброї доти, поки ворог не буде остаточно розбитий. В жовтні почався «Тиждень допомоги фронту». Жителі міста передали Червоній Армії велику кількість білизни, рушників, мануфактури, взуття та інше.
Після розгрому Врангеля на Катеринославщині було розміщено частини Першої Кінної армії. Політичний відділ армії подавав партійній організації міста значну допомогу у проведенні роботи серед населення.
Трудящі міста, які під керівництвом більшовицької партії зробили значний вклад у справу розгрому внутрішньої і зовнішньої контрреволюції, приступили до мирної праці в дуже складних умовах. У грудні 1920 року відбувся пленум Катеринославської міської Ради, який визначив головні завдання, що стояли перед трудящими. Виступаючи на пленумі, К. Є. Ворошилов, тоді член Реввійськради Першої Кінної, говорив: «Товариші, можливо, по всій Україні немає більш зруйнованого міста, ніж Катеринослав. Нам треба в найкоротший строк привести його в найлепший стан... Ми можемо і повинні перемогти розруху і злигодні».
Найбільші заводи міста були зруйновані або виведені з ладу. Більшість цехів Брянського заводу не працювала. Мостовий цех у 1920 році випустив 43,9 тис. пудів мостових ферм, а продукція прокатного цеху становила лише 3,3тис. пудів чавунного і мідного литва, тим часом як у 1913 році Брянський завод давав 410 тис. тонн чавуну та 260 тис. тонн прокату. З 70 металообробних заводів Катеринослава значна частина зовсім не діяла, а решта мала незначну завантаженість. Більшу половину 1921 року заводи «А і С Шодуар» (нині заводи ім. Леніна та ДЗМУ) стояли, а за півріччя з жовтня 1921 по квітень 1922 року
Дніпропетровськ
Сторінка 14 з 32
2 грудня 1919 року при наближенні радянських військ губпартком і утворений ним в військово-революційний комітет вийшли з підпілля. Організовані ними бойові дружини робітників, ламаючи опір залишків На початку 1920 року в Катеринославі було 709 комуністів, які об'єднувалися в Г) партійних організаціях (міській, Кайдацькій, Фабрично-Чечелівській, Залізничній та Амур-Нижньодніпровеькій. Під керівництвом міської партійної організації почалася відбудова міста, його господарства, культурно-освітніх закладів.
Значну роль у налагодженні народного господарства відіграли комуністичні суботникі. На першому суботнику в Катеринославі, проведеному 7 лютого 1920 року за рішенням губкому партії, трудящі розчищали завали та відбудовували залізничний міст через Дніпро. На суботник вийшли сотні комуністів і комсомольців, робітники заподів «Шодуар», Рузького та інших підприємств міста. То був перший «великий почин» робітників Катеринослава, який став початком справді массового трудового героїзму. Тільки на відбудові залізничного моста працювало 800 чоловік. За самовіддану працю по відбудові моста через Дніпро В У ЦВК нагородив орденом Трудової.) Червоного Прапора УРСР Катерининську залізницю та мостовий цех Брянського заводу.
Швидкими темпами трудящі відбудовували водопровід, електростанцію, міський транспорт, ремонтували житлові приміщення, лікарні. Самовіддано працювали робітники мостового цеху Брянського заводу, який виготовляв продукцію, необхідну для відбудови моста через Дніпро, зруйнованого махновцями.
На Брянському заводі спеціальні бригади робили з старого заліза запальнички, відра, підкови. чавхни та інші речі домашнього вжитку. Цю нехитру продукцію обмінювали на селі на хліб, борошно, м'ясо, овочі: продовольство ретельно брали на облік і розподіляли серед працюючих. На підприємствах виникали допоміжні госіюдлрстна, їдальні.
Активну участь у відбудові міста брала молодь. В 1920 році з. Червоної Армії повернувся В. І. Каменський, який очолив райком комсомолу. Ініціативним організатором молоді в цьому районі була К. А. Курочкіна - учасниця підпільної боротьби проти денікінців. В лютому
1920 року створено Фабрично-Чечелівський, а в березні Амур-Нижньодніпровський
райкоми комсомолу.
Восени Катеринослав знову опинився під загрозою захоплення ворогом: з Криму наступали врангелівці. З жовтня в Зимовому театрі відбулася конференція робітників та червоноармійців міста, яка закликала всіх, здатних носити зброю, йти добровольцями у війська 46-ї дивізії, що стримувала натиск врангелівських банд на цій ділянці фронту. «Всі трудящі, як один,- говорилося в резолюції конференції,- повинні взяти широку й всебічну участь в захисті укріпленого Катеринославського району і ні в якому разі не допустити врангелівські банди до міста». Ще 18 вересня 1920 року трудящі Катеринослава проводжали на врангелівський фронт перший загін комсомольців. На мітингу, що відбувся на вокзалі, комсомольці поклялися не складати зброї доти, поки ворог не буде остаточно розбитий. В жовтні почався «Тиждень допомоги фронту». Жителі міста передали Червоній Армії велику кількість білизни, рушників, мануфактури, взуття та інше.
Після розгрому Врангеля на Катеринославщині було розміщено частини Першої Кінної армії. Політичний відділ армії подавав партійній організації міста значну допомогу у проведенні роботи серед населення.
Трудящі міста, які під керівництвом більшовицької партії зробили значний вклад у справу розгрому внутрішньої і зовнішньої контрреволюції, приступили до мирної праці в дуже складних умовах. У грудні 1920 року відбувся пленум Катеринославської міської Ради, який визначив головні завдання, що стояли перед трудящими. Виступаючи на пленумі, К. Є. Ворошилов, тоді член Реввійськради Першої Кінної, говорив: «Товариші, можливо, по всій Україні немає більш зруйнованого міста, ніж Катеринослав. Нам треба в найкоротший строк привести його в найлепший стан... Ми можемо і повинні перемогти розруху і злигодні».
Найбільші заводи міста були зруйновані або виведені з ладу. Більшість цехів Брянського заводу не працювала. Мостовий цех у 1920 році випустив 43,9 тис. пудів мостових ферм, а продукція прокатного цеху становила лише 3,3тис. пудів чавунного і мідного литва, тим часом як у 1913 році Брянський завод давав 410 тис. тонн чавуну та 260 тис. тонн прокату. З 70 металообробних заводів Катеринослава значна частина зовсім не діяла, а решта мала незначну завантаженість. Більшу половину 1921 року заводи «А і С Шодуар» (нині заводи ім. Леніна та ДЗМУ) стояли, а за півріччя з жовтня 1921 по квітень 1922 року