Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На заводі ім. Петровського, при редакції газети «Ударник», в 1929 році виникла робітнича літературна група «Плавка», в якій починали свій творчий шлях інші дніпропетровські поети і прозаїки. В 1934 році було
створено Дніпропетровське обласна відділення Спілки письменників України. До його складу входили: М. Строковський, М. Шехтер, М. Мішько, П. Харламов, Д. Сергієв, О. Билінов та інші.
Бурхливо розвивалось театральне життя. В 1927 році тут починають працювати один з найстаріших українських радянських театрів - драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (створений у Києві в березні 1919 року) та російський драматичний театр ім. О. М. Горького. З діяльністю театру ім. Шевченка зв'язане творчо життя видатних майстрів сцени І. О. Мар'яненка, Г. І. Борисоглібської, Н. М. Ужвій, Д. І. Антоновича, Л. М. Гаккебуш, О. І. Сердюка, А. і І. Хорошуна. Одним з організаторів театру і першим його художнім керівником був учень К. С. Станіславського О. Л. Загаров. У формуванні творчого обличчя мистецького коллективу відіграв роль і О. П. Довженко, який у роки громадянської війни був першим директором театру; одним з перших його завлітів був П. Г. Тичина.
Театри ім. Шевченка, ім. Горького, опери та балету, юного глядача здійснили 35 довоєнні. роки чимало талановитих постановок творів класичної і радянської драматургії, оперних і балетних вистав.
Культурні потреби населення задовольняли також 6 кінотеатрів, ЗО клубів, музеїв, 120 бібліотек з книжковим фондом близько 1 млн. томів. У місті видавалися 29 газет загальним тиражем 203,6 тис. примірників.
Широкого розвитку досягла художня самодіяльність. В профспілкових, студентських клубах виникло багато драматичних гуртків. Особливо популярними серед рибі і пиків були творчі колективи «Сині блузи» і «Живі газети». Самодіяльний театр став одним з важливих чинників ідейного і естетичного виховання трудящих, виразником їхньої зростаючої культури.
На розвиток українського радянського образотворчого мистецтва вагомий внесок зробили художники Дніпропетровська М. І. Сапожников, М. М. Панін, М. С. Погреб- инк. С, І. Слободянюк-Подолян, В. В. Коренев, А. С. Куко, Г. А. Невечеря, скульптор О. і. Жирадков та інші. В місті регулярно влаштовувались обласні виставки художніх творів. У 1925 році тут створено художнє училище, а в 1939-у - обласне відділення Спілки художників України. У 1935-1937 роках велику допомогу художникам міста подала група московських та ленінградських художників у складі: І. І. Продського, П. Й. Вілоусова, В. М. Кучумова, Ю. М. Непринцева, Б. В. Щербакова, які працювали над створенням портретів передових людей промисловості, залізничного та водного транспорту, сільського господарства і культури. Понад 50-ти праць, створених цими художниками, було передано Дніпропетровському художньому музею.
Трудящі міста, як і весь радянський народ, під керівництвом Комуністичної партії у передвоєнні роки добилися значних успіхів у розвитку промисловості та культурному будівництві.
Після віроломного нападу фашистської Німеччини на нашу країну в червні 1941 року за закликом Комуністичної партії і Радянського уряду вони зі зброєю в руках стали на захист своєї Вітчизни. До військових комісаріатів щодня надходили сотні заяв від трудящих з проханням відправити на фронт. В перших радах добровольців були комуністи і комсомольці. Розгорнувся патріотичний рух по с і воронню народного ополчення. Велику роботу по мобілізації сил на відсіч ворогові розгорнула міська Рада депутатів трудящих, виконавчий комітет якої очолював М. О. Щолоков-нині міністр внутрішніх справ СРСР.
Рішенням Дніпропетровського міськкому КП(6)У командиром корпусу народною ополчення було призначено директора педагогічного інституту П. П. Богданова. військовим комісаром - завідуючого відділом агітації і пропаганди міськкому - М. О. Демидова.
З перших же днів війни промисловість міста почала випускати продукцію для фронту. На багатьох заводах створювались пересувні бригади, які ремонтували танки та іншу військову техніку для фронту. Заводи Дніпропетровська виготовляли мостові ферми й опорні частини до них,
понтони та інші конструкції для будівництва мостів і переправ.
На підприємства замість чоловіків, які пішли на фронт, прийшли жінки, підлітки. Так, на заводі ім. Леніна з 23 червня розпочався масовий вступ на роботу домогосподарок, які стали на робочі місця своїх чоловіків, братів. Під керівництвом партійних організацій широко розгорнулось соціалістичне змагання за виконання планів воєнного часу. Любов до Батьківщини народжувала масовий трудовий героїзм. Самовіддано працювали вихованці Ленінського комсомолу. Наукові працівники Дніпропетровського металургійного інституту В. М. Свєчников, О. П. Чекмарьов і П. Т. Ємельяненко проводили в своїх колективах
Дніпропетровськ
Сторінка 20 з 32
Д. Кедр і на, О. Ясного, А. Кудрейка. Тут починали свою літературну діяльнісі і. М. Свєтлов, М. Голодний.На заводі ім. Петровського, при редакції газети «Ударник», в 1929 році виникла робітнича літературна група «Плавка», в якій починали свій творчий шлях інші дніпропетровські поети і прозаїки. В 1934 році було
Бурхливо розвивалось театральне життя. В 1927 році тут починають працювати один з найстаріших українських радянських театрів - драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка (створений у Києві в березні 1919 року) та російський драматичний театр ім. О. М. Горького. З діяльністю театру ім. Шевченка зв'язане творчо життя видатних майстрів сцени І. О. Мар'яненка, Г. І. Борисоглібської, Н. М. Ужвій, Д. І. Антоновича, Л. М. Гаккебуш, О. І. Сердюка, А. і І. Хорошуна. Одним з організаторів театру і першим його художнім керівником був учень К. С. Станіславського О. Л. Загаров. У формуванні творчого обличчя мистецького коллективу відіграв роль і О. П. Довженко, який у роки громадянської війни був першим директором театру; одним з перших його завлітів був П. Г. Тичина.
Театри ім. Шевченка, ім. Горького, опери та балету, юного глядача здійснили 35 довоєнні. роки чимало талановитих постановок творів класичної і радянської драматургії, оперних і балетних вистав.
Культурні потреби населення задовольняли також 6 кінотеатрів, ЗО клубів, музеїв, 120 бібліотек з книжковим фондом близько 1 млн. томів. У місті видавалися 29 газет загальним тиражем 203,6 тис. примірників.
Широкого розвитку досягла художня самодіяльність. В профспілкових, студентських клубах виникло багато драматичних гуртків. Особливо популярними серед рибі і пиків були творчі колективи «Сині блузи» і «Живі газети». Самодіяльний театр став одним з важливих чинників ідейного і естетичного виховання трудящих, виразником їхньої зростаючої культури.
На розвиток українського радянського образотворчого мистецтва вагомий внесок зробили художники Дніпропетровська М. І. Сапожников, М. М. Панін, М. С. Погреб- инк. С, І. Слободянюк-Подолян, В. В. Коренев, А. С. Куко, Г. А. Невечеря, скульптор О. і. Жирадков та інші. В місті регулярно влаштовувались обласні виставки художніх творів. У 1925 році тут створено художнє училище, а в 1939-у - обласне відділення Спілки художників України. У 1935-1937 роках велику допомогу художникам міста подала група московських та ленінградських художників у складі: І. І. Продського, П. Й. Вілоусова, В. М. Кучумова, Ю. М. Непринцева, Б. В. Щербакова, які працювали над створенням портретів передових людей промисловості, залізничного та водного транспорту, сільського господарства і культури. Понад 50-ти праць, створених цими художниками, було передано Дніпропетровському художньому музею.
Трудящі міста, як і весь радянський народ, під керівництвом Комуністичної партії у передвоєнні роки добилися значних успіхів у розвитку промисловості та культурному будівництві.
Після віроломного нападу фашистської Німеччини на нашу країну в червні 1941 року за закликом Комуністичної партії і Радянського уряду вони зі зброєю в руках стали на захист своєї Вітчизни. До військових комісаріатів щодня надходили сотні заяв від трудящих з проханням відправити на фронт. В перших радах добровольців були комуністи і комсомольці. Розгорнувся патріотичний рух по с і воронню народного ополчення. Велику роботу по мобілізації сил на відсіч ворогові розгорнула міська Рада депутатів трудящих, виконавчий комітет якої очолював М. О. Щолоков-нині міністр внутрішніх справ СРСР.
Рішенням Дніпропетровського міськкому КП(6)У командиром корпусу народною ополчення було призначено директора педагогічного інституту П. П. Богданова. військовим комісаром - завідуючого відділом агітації і пропаганди міськкому - М. О. Демидова.
З перших же днів війни промисловість міста почала випускати продукцію для фронту. На багатьох заводах створювались пересувні бригади, які ремонтували танки та іншу військову техніку для фронту. Заводи Дніпропетровська виготовляли мостові ферми й опорні частини до них,
понтони та інші конструкції для будівництва мостів і переправ.
На підприємства замість чоловіків, які пішли на фронт, прийшли жінки, підлітки. Так, на заводі ім. Леніна з 23 червня розпочався масовий вступ на роботу домогосподарок, які стали на робочі місця своїх чоловіків, братів. Під керівництвом партійних організацій широко розгорнулось соціалістичне змагання за виконання планів воєнного часу. Любов до Батьківщини народжувала масовий трудовий героїзм. Самовіддано працювали вихованці Ленінського комсомолу. Наукові працівники Дніпропетровського металургійного інституту В. М. Свєчников, О. П. Чекмарьов і П. Т. Ємельяненко проводили в своїх колективах