Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підприємствах.
Після VI з'їзду партії, в роботі якого брали участь й катеринославські більшовики М. В. Копилов, Б. О. Ройзенман та Я. А. Яковлєв (Епштейн), розпочалася підготовка до збройного повстання. 19 жовтня відбулась загальноміська конференція більшовиків за участю районних та заводських комітетів. У своєму рішенні учасники конференції заявили про свою готовність підтримати II Всеросійський з'їзд Рад.
Про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді трудящі Катеринослава дізналися того ж дня. Газета «Звезда» писала: «Зранку стало відомо про події, що відбуваються в Петрограді. Перші відомості викликали величезне піднесення настрою». Катеринославський комітет більшовиків відразу ж звернувся до робітників, солдатів, трудящих міста з закликом бути готовими «...зі зброєю в руках відбити будь-які посягання на завоювання революції...» Відозва закінчувалася словами: «Всі як один на підтримку героїчного революційного пролетаріату Петрограда! Вимагайте переходу влади до рук Рад».
За вимогою більшовиків 27 жовтня був скликаний пленум міської Ради робітничих та солдатських депутатів. Переважною більшістю голосів на ньому було ех палено більшовицьку резолюцію про приєднання до збройного повстання в Петрограді, про перехід влади в місті та губернії до Рад. Водночас до резолюції було додано пункт, внесений українськими соціал-демократами про визнання вищою краповою владою Центральної ради. Таким чином угодовці та українські дрібно- буржуазно-націоналістичні партії зірвали встановлення Радянської влади в Катеринославі. На той час Центральна рада разом з місцевими українськими буржуазними націоналістами стягнула до Катеринослава близько трьох полків «вільного козацтва». Готуючись до рішучої боротьби за владу, катеринославські більшовики підрядили до Москви за зброєю свого представника Б. А. Ройзенмана. За вказівкою В. І. Леніна тульські зброярі надіслали робітникам Катеринослава 10 тис. гвинтівок, кулемети, патрони. Коли в кінці листопада ешелон зі зброєю прибув до міста, гайдамаки зробили спробу захопити його, та брянські робітники не допустили цього. Після короткої сутички брянці вийшли переможцями, і подарунок туляків було доставлено на завод. Частину одержаної зброї вони віддали робітникам з Дніпровського заводу у м. Кам'янське.
Наприкінці листопада в місті відбулися нові перевибори Рад. Катеринославська Рада робітничих та солдатських депутатів стала більшовицькою. Головою виконкому Ради було обрано Й. О. Петровського, а трохи згодом Е. І. Квірінга. Головою військово-революційного комітету, який був створений ще 27 жовтня, став улюбленець робітників В. К. Аверін.
Проте в місті зміцнили свої позиції петлюрівці, які відкрито готувалися до розгрому робітничих організацій. В тих умовах більшовики, Рада особливу увагу звергали на організацію та озброєння Червоної гвардії. В усіх робітничих районах міста йшла напружена робота - робітники, червоногвардійці невтомно готувались до вирішального бою з гайдамаками.
Збройне повстання почалося після першого Всеукраїнського з'їзду Рад 27 грудня 1917 року. Перед цим більшовицький комітет міста відрядив до Харкова Т. Л. Бондарева та Л. Н. Мокієвську для погодження плану дій проти Центральної ради з Народний Секретаріатом та надзвичайним комісаром по боротьбі з контрреволюцією на півдні Росії В. О. Антоновим-Овсієнком. Бої розгорнулися після зухвалого ультиматуму гайдамаків про повернення захопленого у них брянцями броневика і здачу зброї. Гайдамаки обстріляли з гармат Брянський завод.
Гудок заводу оповістив трудящих міста про початок повстання. Бойові дії розгорнулися відразу в кількох районах - у Кайдаках, на Амурі, біля вокзалу. Особливо запеклими були вони в центрі міста на Катерининському проспекті (нині проспект ш. К. Маркса). У будинку поштамту засіли гайдамаки, а на протилежному боці, де тоді містилась Рада робітничих та солдатських депутатів, в колишньому будинку губернатора (тепер Палац піонерів) були позиції червоногвардійців.
Збройним повстанням у місті керували більшовики В. К. Аверін (Кайдаки), Г. М. Баглій (вокзал), А. Й. Новиков (будинок губернатора), В.Ю.Клочко (Амур). Він був упертий і тривав понад дві доби. В розпалі бою до Катеринослава з боку Харкова пробився бронепоїзд з московськими та петроградськими червоногвардійцями. Вони приєдналися до червоногвардійців міста, і це остаточно вирішило справу. В ніч з 28 на 29 грудня гайдамаки були переможені. Встановлення Радянської нлади в місті мало велике значення для швидкого завершення боротьби за владу Гад в усій губернії та на Україні.
Дніпропетровськ
Сторінка 11 з 32
1917 року, за неповними даними, в місті відбулося близько 100 страйків. Майже на всіх великих підприємствах вже були фабзавкоми, які розгорнули боротьбу з саботажем буржуазії, за робітничий контроль на Після VI з'їзду партії, в роботі якого брали участь й катеринославські більшовики М. В. Копилов, Б. О. Ройзенман та Я. А. Яковлєв (Епштейн), розпочалася підготовка до збройного повстання. 19 жовтня відбулась загальноміська конференція більшовиків за участю районних та заводських комітетів. У своєму рішенні учасники конференції заявили про свою готовність підтримати II Всеросійський з'їзд Рад.
Про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді трудящі Катеринослава дізналися того ж дня. Газета «Звезда» писала: «Зранку стало відомо про події, що відбуваються в Петрограді. Перші відомості викликали величезне піднесення настрою». Катеринославський комітет більшовиків відразу ж звернувся до робітників, солдатів, трудящих міста з закликом бути готовими «...зі зброєю в руках відбити будь-які посягання на завоювання революції...» Відозва закінчувалася словами: «Всі як один на підтримку героїчного революційного пролетаріату Петрограда! Вимагайте переходу влади до рук Рад».
За вимогою більшовиків 27 жовтня був скликаний пленум міської Ради робітничих та солдатських депутатів. Переважною більшістю голосів на ньому було ех палено більшовицьку резолюцію про приєднання до збройного повстання в Петрограді, про перехід влади в місті та губернії до Рад. Водночас до резолюції було додано пункт, внесений українськими соціал-демократами про визнання вищою краповою владою Центральної ради. Таким чином угодовці та українські дрібно- буржуазно-націоналістичні партії зірвали встановлення Радянської влади в Катеринославі. На той час Центральна рада разом з місцевими українськими буржуазними націоналістами стягнула до Катеринослава близько трьох полків «вільного козацтва». Готуючись до рішучої боротьби за владу, катеринославські більшовики підрядили до Москви за зброєю свого представника Б. А. Ройзенмана. За вказівкою В. І. Леніна тульські зброярі надіслали робітникам Катеринослава 10 тис. гвинтівок, кулемети, патрони. Коли в кінці листопада ешелон зі зброєю прибув до міста, гайдамаки зробили спробу захопити його, та брянські робітники не допустили цього. Після короткої сутички брянці вийшли переможцями, і подарунок туляків було доставлено на завод. Частину одержаної зброї вони віддали робітникам з Дніпровського заводу у м. Кам'янське.
Наприкінці листопада в місті відбулися нові перевибори Рад. Катеринославська Рада робітничих та солдатських депутатів стала більшовицькою. Головою виконкому Ради було обрано Й. О. Петровського, а трохи згодом Е. І. Квірінга. Головою військово-революційного комітету, який був створений ще 27 жовтня, став улюбленець робітників В. К. Аверін.
Проте в місті зміцнили свої позиції петлюрівці, які відкрито готувалися до розгрому робітничих організацій. В тих умовах більшовики, Рада особливу увагу звергали на організацію та озброєння Червоної гвардії. В усіх робітничих районах міста йшла напружена робота - робітники, червоногвардійці невтомно готувались до вирішального бою з гайдамаками.
Збройне повстання почалося після першого Всеукраїнського з'їзду Рад 27 грудня 1917 року. Перед цим більшовицький комітет міста відрядив до Харкова Т. Л. Бондарева та Л. Н. Мокієвську для погодження плану дій проти Центральної ради з Народний Секретаріатом та надзвичайним комісаром по боротьбі з контрреволюцією на півдні Росії В. О. Антоновим-Овсієнком. Бої розгорнулися після зухвалого ультиматуму гайдамаків про повернення захопленого у них брянцями броневика і здачу зброї. Гайдамаки обстріляли з гармат Брянський завод.
Гудок заводу оповістив трудящих міста про початок повстання. Бойові дії розгорнулися відразу в кількох районах - у Кайдаках, на Амурі, біля вокзалу. Особливо запеклими були вони в центрі міста на Катерининському проспекті (нині проспект ш. К. Маркса). У будинку поштамту засіли гайдамаки, а на протилежному боці, де тоді містилась Рада робітничих та солдатських депутатів, в колишньому будинку губернатора (тепер Палац піонерів) були позиції червоногвардійців.
Збройним повстанням у місті керували більшовики В. К. Аверін (Кайдаки), Г. М. Баглій (вокзал), А. Й. Новиков (будинок губернатора), В.Ю.Клочко (Амур). Він був упертий і тривав понад дві доби. В розпалі бою до Катеринослава з боку Харкова пробився бронепоїзд з московськими та петроградськими червоногвардійцями. Вони приєдналися до червоногвардійців міста, і це остаточно вирішило справу. В ніч з 28 на 29 грудня гайдамаки були переможені. Встановлення Радянської нлади в місті мало велике значення для швидкого завершення боротьби за владу Гад в усій губернії та на Україні.