Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі Дніпропетровська йшли в перших рядах борців проти фашизму і війни, допомагали борцям за свободу в багатьох країнах світу. Так, їх підшефними були політичні в'язні Німеччини, Італії та Аргентіни.
Дніпропетровська організація МОДРу була однією з кращих в країні. В 1935 році модрівці міста одержали премію ім. К. Цеткін. Своє поздоровлення їм надіслав видатний борець проти фашизму Г. М. Димитров. Підхопивши почин колективу Трьохгорної мануфактури, робітники заводу ім. Комінтерну ухвалили відрахувати до фонду братерської допомоги матерям і дітям героїчного іспанського народу процент свого заробітку. Кошти до цього фонду збиралися і на інших підприємствах міста. 27 вересня 1936 року відбувся мітинг солідарності трудящих міста з іспанським народом, в якому взяли участь близько 30 тис.
чол. Тисячі дніпропетровців у травні і жовтні 1937 року зустрічали товарищів іспанського народу, які прибули до міста.
За роки передвоєнних п'ятирічок місто перетворилось на квітучий діловий і культурний центр Радянської України. Тут проживало понад 500 тис. жителів. Зростали благоустроєні робітничі селища. Тільки за три роки другої п'ятирічки в нові квартири переселилися 127 тис. робітників і членів їх родин. Житловий фонд міста швидко збільшувався. Якщо в 1913 році він становив 1526,6 тис. кв, метрів. то в 1940 році - 2144 тис. кв. м. Виникли нові вулиці. Електрифіковались робітничі околиці, вводились у дію нові лінії водопроводу, зростала протяжність трамвайних колін. У 1928 році на Чечелівці, де в роки поритої російської революції точились барикадні бої, закінчено будівництво Палацу культури металургів ім. Ілліча. Пізніше збудовано палац профілактики, 2-у робітничу поліклініку в Амур-Нижньодніпровську.
В центрі міста і на його околицях було насаджено парки і сквери - парк ім.МОДРу, великий парк кульїури і відпочинку ім. Чкалова, в якому 6 червня 1936 року стала до чадудитяча залізниця - школа пропаганди залізничної техніки і місце ііідііочіі ику дітей. В благоустрої міста велику роль відіграв комсомол. За ініціативою комсомольців міськкомунгоспу Дніпропетровська комсомольська організація взяла шефство над упорядкуванням рідного міста.
Багато було зроблено для розвитку лікувальних закладів. У 1939 році в Дніпропетровську працювало 13 лікарень, 23 амбулаторії і поліклініки, 36 лікарських фельдшерських пунктів на підприємствах, а також 9 дитячих поліклінік і лікарень, і'Уо піснансерів і тубсанаторіїв для дітей, 11 жіночих і дитячих консультацій,
будинків санітарної культури.
Широкого розвитку набула і народна освіта. Ще в 1930-1931 роках було здійсняю рішення XVI з'їзду ВКП(б) про загальне обов'язкове початкове навчання. Розгорталася робота по здійсненню загального обов'язкового семирічного навчання. На 1 січня 1939 року в місті працювало 97 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалось 63 467 учнів, 6 робітфаків на 1762 учні, 11 неповних середніх і середніх шкіл для дорослих з 2949 учнями. В 1930 році на базі відповідних факультетів гірничого інституту виникли нові вузи - металургійний та хіміко-технологічний, крім них відкрито інститут інженерів транспорту та інженерно-будівельний. Всього на 1 січня 1939 року в місті працювало 19 середніх спеціальних учбових закладів та 10 вузів з загальною кількістю студентів близько 20 тис. чоловік.
У 1930 році створено Інститут металів, згодом реорганізований на Всесоюзний науково-дослідний трубний інститут. Тоді ж для ведення науково-дослідної роботи в галузі коксохімії організовано Дніпропетровський філіал Харківського вуглехімічного інституту, пізніше перетворений на інститут. В роки Великої Вітчизняної війни в евакуації він об'єднався з Харківським і дістав назву Українського. В 1929 році академік Л. В. Писаржевський заснував Інститут фізичної хімії, який вач ці в у систему наукових установ Академії наук УРСР. Ще за життя вченого його ім'я було присвоєно інститутові. В 1944 році цей інститут переведено до Києва. Крім того, до війни в Дніпропетровську працював Фізико-технічний інститут, керівником якого був видатний радянський металофізик, академік Г. В. Курдюме. В Інституті гірничої механіки Академії наук УРСР працювали академік О. М. Диник, академік АРІ УРСР Г. М. Савін та інші. В 1944 році Фізико-технічний інституї переведено до Москви, а Інститут гірничої механіки - до Києва. За ініціативом- академіків М. М. Доброхотова і В. М. Свєчникова в 1939 році в Дніпропетровськ\ створено філіал Інституту чорної металургії Академії наук УРСР. Всього напередодні Великої Вітчизняної війни в Дніпропетровську працювало 17 науково-дослідних інститутів і станцій.
Вже в перші роки після революції в місті була створена літературна група «Молодая кузница», виходили літературні журнали «Молодая кузница», «Мартен», а трохи пізніше «Зоря» і «Штурм», в яких друкувалися твори радянських поеті з
Дніпропетровськ
Сторінка 19 з 32
відбулися вибори до місцевих Рад депутатів трудящих. Було обрано 627 чоловік, серед яких 304 члени і кандидати партії.Трудящі Дніпропетровська йшли в перших рядах борців проти фашизму і війни, допомагали борцям за свободу в багатьох країнах світу. Так, їх підшефними були політичні в'язні Німеччини, Італії та Аргентіни.
чол. Тисячі дніпропетровців у травні і жовтні 1937 року зустрічали товарищів іспанського народу, які прибули до міста.
За роки передвоєнних п'ятирічок місто перетворилось на квітучий діловий і культурний центр Радянської України. Тут проживало понад 500 тис. жителів. Зростали благоустроєні робітничі селища. Тільки за три роки другої п'ятирічки в нові квартири переселилися 127 тис. робітників і членів їх родин. Житловий фонд міста швидко збільшувався. Якщо в 1913 році він становив 1526,6 тис. кв, метрів. то в 1940 році - 2144 тис. кв. м. Виникли нові вулиці. Електрифіковались робітничі околиці, вводились у дію нові лінії водопроводу, зростала протяжність трамвайних колін. У 1928 році на Чечелівці, де в роки поритої російської революції точились барикадні бої, закінчено будівництво Палацу культури металургів ім. Ілліча. Пізніше збудовано палац профілактики, 2-у робітничу поліклініку в Амур-Нижньодніпровську.
В центрі міста і на його околицях було насаджено парки і сквери - парк ім.МОДРу, великий парк кульїури і відпочинку ім. Чкалова, в якому 6 червня 1936 року стала до чадудитяча залізниця - школа пропаганди залізничної техніки і місце ііідііочіі ику дітей. В благоустрої міста велику роль відіграв комсомол. За ініціативою комсомольців міськкомунгоспу Дніпропетровська комсомольська організація взяла шефство над упорядкуванням рідного міста.
Багато було зроблено для розвитку лікувальних закладів. У 1939 році в Дніпропетровську працювало 13 лікарень, 23 амбулаторії і поліклініки, 36 лікарських фельдшерських пунктів на підприємствах, а також 9 дитячих поліклінік і лікарень, і'Уо піснансерів і тубсанаторіїв для дітей, 11 жіночих і дитячих консультацій,
будинків санітарної культури.
Широкого розвитку набула і народна освіта. Ще в 1930-1931 роках було здійсняю рішення XVI з'їзду ВКП(б) про загальне обов'язкове початкове навчання. Розгорталася робота по здійсненню загального обов'язкового семирічного навчання. На 1 січня 1939 року в місті працювало 97 загальноосвітніх шкіл, у яких навчалось 63 467 учнів, 6 робітфаків на 1762 учні, 11 неповних середніх і середніх шкіл для дорослих з 2949 учнями. В 1930 році на базі відповідних факультетів гірничого інституту виникли нові вузи - металургійний та хіміко-технологічний, крім них відкрито інститут інженерів транспорту та інженерно-будівельний. Всього на 1 січня 1939 року в місті працювало 19 середніх спеціальних учбових закладів та 10 вузів з загальною кількістю студентів близько 20 тис. чоловік.
У 1930 році створено Інститут металів, згодом реорганізований на Всесоюзний науково-дослідний трубний інститут. Тоді ж для ведення науково-дослідної роботи в галузі коксохімії організовано Дніпропетровський філіал Харківського вуглехімічного інституту, пізніше перетворений на інститут. В роки Великої Вітчизняної війни в евакуації він об'єднався з Харківським і дістав назву Українського. В 1929 році академік Л. В. Писаржевський заснував Інститут фізичної хімії, який вач ці в у систему наукових установ Академії наук УРСР. Ще за життя вченого його ім'я було присвоєно інститутові. В 1944 році цей інститут переведено до Києва. Крім того, до війни в Дніпропетровську працював Фізико-технічний інститут, керівником якого був видатний радянський металофізик, академік Г. В. Курдюме. В Інституті гірничої механіки Академії наук УРСР працювали академік О. М. Диник, академік АРІ УРСР Г. М. Савін та інші. В 1944 році Фізико-технічний інституї переведено до Москви, а Інститут гірничої механіки - до Києва. За ініціативом- академіків М. М. Доброхотова і В. М. Свєчникова в 1939 році в Дніпропетровськ\ створено філіал Інституту чорної металургії Академії наук УРСР. Всього напередодні Великої Вітчизняної війни в Дніпропетровську працювало 17 науково-дослідних інститутів і станцій.
Вже в перші роки після революції в місті була створена літературна група «Молодая кузница», виходили літературні журнали «Молодая кузница», «Мартен», а трохи пізніше «Зоря» і «Штурм», в яких друкувалися твори радянських поеті з